Інформація для учасників ООС

https://dsp.gov.ua/category/informatsiia-dlia-uchasnykiv-ato/

 

Про виплату зарплати мобілізованому сезонному працівникові

За частиною 3 ст. 119 КЗпП за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності й у фізичних осіб — підприємців, де вони працювали на час призову.

Тобто, працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і виплачується середній заробіток.

Особливості праці сезонних працівників регулюються ст. 7 КЗпП та указом президії верховної ради СРСР від 24.09.74 р. № 310-іх «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» (далі — указ № 310), який згідно з постановою верховної ради України від 12.09.91 р. № 1545-ХІІ є чинним і дотепер у частині, що не суперечить конституції і законам України.

За пунктом 1 указу № 310 сезонними вважають роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не впродовж року, а певний період (сезон), що не перевищує шести місяців.

Конкретний і вичерпний перелік сезонних робіт і сезонних галузей затверджений постановою кабінету міністрів України від 28.03.97 р. № 278.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

За пунктом 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є закінчення строку. Укладаючи строковий трудовий договір працівник надає добровільну згоду на його припинення у визначений сторонами трудового договору термін. У такому разі після закінчення строку трудового договору, укладеного з працівником, його чинність може бути припинена,

Обмеження щодо звільнення працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період поширюються на звільнення працівників за ініціативою роботодавця (крім ліквідації підприємства, установи, організації).

З працівниками, зайнятими на сезонних роботах, укладається строковий трудовий договір на термін, що не перевищує тривалості сезонних робіт.

 

 

Щодо підвищеної зарплати за забезпечення проведення АТО

За постановою кабінету міністрів України від 22.07.2015 р. № 522 «Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції» (далі — постанова № 522), яка набрала чинності з 29 липня 2015 р., працівникам установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції (далі — АТО) безпосередньо в районах її проведення, заробітна плата за фактичний час перебування в таких районах підвищується на 50% (за наявності підтвердних документів).

Ураховуючи положення постанови № 522, заробітна плата працівникам, які беруть участь у забезпеченні проведення АТО, підвищується на 50% за період робочого часу, коли вони фактично перебували в таких районах.

Право на таке підвищення мають працівники («цивільні» — не військовослужбовці), які на підставі окремих рішень (наказів, клопотань) антитерористичного центру при службі безпеки України залучаються для виконання трудових функцій в зоні проведення АТО.

Наприклад, для забезпечення проведення АТО можуть бути залучені такі працівники: лікарі-хірурги всіх найменувань, парамедики, лікарі-терапевти, санінструктори, психологи, середній медичний персонал, водії, механіки-водії, механіки, працівники центральних та місцевих органів виконавчої влади й інші категорії працівників.

Територіально підприємства, установи, заклади та організації, працівники яких беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, можуть бути розташовані як в зоні проведення АТО, так і в інших регіонах України.

Ці працівники вважаються такими, що перебувають у службовому відрядженні відповідно до інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну України від 13.03.98 р. № 59 (зі змінами), зареєстрованим у Мін’юсті України 31.03.98 р. за №218/2658.

Норми постанови № 522 не поширюються на працівників, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці і за якими відповідно до ст. 119 КЗпП на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, де вони працювали на час призову.

 

                                                                                                 Корисні контакти

Телефон “гарячої лінії” Держпраці (044) 288 1000 – права учасників ООС щодо трудових відносин, які регулюються законом. Телефони “гарячої лінії” Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників ООС: (044)281-08-48, (044)281-08-38 Цілодобова «гаряча лінія» КМДА для киян: 15-51 (зі стаціонарного); (044) 205-73-37

 

 

                                 Якими законами регулюються гарантії для працівників призваних на військову службу

Загальна інформація

Відповіді на додаткові запитання по індивідуальних випадках можете поставити за телефоном “гарячої лінії” Держпраці (044) 288 1000 та на електронну адресу dsupp@ukr.net

Кодекс законів про працю України

Гарантії для працівників, призваних на військову службу:

Стаття 119. Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків На час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України “Про військовий обов’язок і військову службу” і “Про альтернативну (невійськову) службу”, “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Гарантії, визначені у частинах третій та четвертій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 “Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період” визначений Порядком виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 105.

Закон України „Про відпустки“

Стаття 16-2. Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни

Учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.{Закон доповнено статтею 16-2 згідно із Законом N 426-VIII від 14.05.2015}

Порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.1994 № 94 (далі — Порядок № 94).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 94 витрати державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій (далі — організації), пов’язані з наданням пільг, передбачених Законом №3551, покриваються місцевими фінансовими органами на підставі розрахунків, поданих організаціями, шляхом перерахування коштів на їх рахунки в установах банків.

Пільги, передбачені зазначеним Законом, надаються організаціями за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх з бюджету за встановленими нормами у погоджені з фінансовими органами терміни.

Відшкодування організаціям витрат, пов’язаних з наданням пільг, фінансові органи провадять за рахунок коштів місцевих бюджетів на підставі перевірених ними розрахунків, поданих організаціями.

Організації подають фінансовому органу за місцем їх знаходження платіжне доручення на погоджену загальну суму витрат у чотирьох примірниках.

Закон України „Про військовий обов’язок і військову службу“

Стаття 2. Встановлюються наступні види військової служби:

строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі – вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Стаття 39. Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п’ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п’ятою статті 61 Закону України “Про освіту”.

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 № 587 „Про затвердження Порядку виплати грошової допомоги громадянам України, які призиваються на строкову військову службу“

Допомога виплачується громадянам України, які призиваються на строкову військову службу в розмірі двох мінімальних заробітних плат. Під час розрахунку допомоги враховується розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час призову. Виплата допомоги здійснюється військовими комісаріатами на підставі наказів військових комісарів перед початком проходження строкової військової служби. Таким чином, громадянину України, який призивається на строкову військову службу (незалежно від того, чи працював він станом на день призову) виплачується військовим комісаріатом перед початком проходження військової служби грошова допомога у розмірі 2 мінімальних заробітних плат в сумі 2756 гривень.

 

 

                                                                                Порядок виплати грошової допомоги

                                                   Постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 № 587

Про затвердження Порядку виплати грошової допомоги громадянам України, які призиваються на строкову військову службу“

Допомога виплачується громадянам України, які призиваються на строкову військову службу в розмірі двох мінімальних заробітних плат. Під час розрахунку допомоги враховується розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час призову. Виплата допомоги здійснюється військовими комісаріатами на підставі наказів військових комісарів перед початком проходження строкової військової служби. Таким чином, громадянину України, який призивається на строкову військову службу (незалежно від того, чи працював він станом на день призову) виплачується військовим комісаріатом перед початком проходження військової служби грошова допомога у розмірі 2 мінімальних заробітних плат в сумі 2756 гривень.

 

 

 

                                                                                     Гарантії передбачені законом

                                                      200px-ВРУЗакон України „Про військовий обов’язок і військову службу“

Стаття 39. Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п’ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п’ятою статті 61 Закону України “Про освіту”.

 

 

 

                                                                                                      Види військової служби

                                                                   Закон України „Про військовий обов’язок і військову службу“

Стаття 2. Встановлюються наступні види військової служби:

строкова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі – вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

 

 

                                                         Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни

                                                                              Закон України „Про відпустки“ 

Стаття 16-2. Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни Учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. {Закон доповнено статтею 16-2 згідно із Законом N 426-VIII від 14.05.2015}

Порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.1994 № 94 (далі — Порядок № 94).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 94 витрати державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій (далі — організації), пов’язані з наданням пільг, передбачених Законом №3551, покриваються місцевими фінансовими органами на підставі розрахунків, поданих організаціями, шляхом перерахування коштів на їх рахунки в установах банків.

Пільги, передбачені зазначеним Законом, надаються організаціями за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх з бюджету за встановленими нормами у погоджені з фінансовими органами терміни.

Відшкодування організаціям витрат, пов’язаних з наданням пільг, фінансові органи провадять за рахунок коштів місцевих бюджетів на підставі перевірених ними розрахунків, поданих організаціями.

Організації подають фінансовому органу за місцем їх знаходження платіжне доручення на погоджену загальну суму витрат у чотирьох примірниках.

 

 

                                  Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків

                                                                            Кодекс законів про працю України

Стаття 119. Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків

На час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України “Про військовий обов’язок і військову службу” і “Про альтернативну (невійськову) службу”, “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Гарантії, визначені у частинах третій та четвертій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 “Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період” визначений Порядком виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 105.

 

 

 

                                                        Як захистити права мобілізованого на роботі? 

Кодексу законів про працю України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.

Відповідно до статті 232 Кодексу законів про працю України безпосередньо у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи.

Для роботодавців, які звільняють працівників, призваних на строкову військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану чинним законодавством передбачено такі види відповідальності, як:

1. відповідно до статті 147 КЗпП України до працівників, в тому числі керівника підприємства, установи, організації, може бути застосовано дисциплінарні стягнення у вигляді догани або звільнення (відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України, пункту 1 статті 41 КЗпП України або пункту 8 статті 36 КЗпП України).

2. адміністративна відповідальність за порушення законодавства про працю, в тому числі безпідставне звільнення працівника з роботи, встановлена частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення і тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 – 1700 гривень).

3.кримінальна відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи встановлена статтею 172 Кримінального кодексу України. Відповідно до зазначеної статті незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 850 гривень) або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

У разі надходження звернень працівників, звільнених на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України під час мобілізації, державні інспектори з питань праці Держпраці та її територіальних органів мають провести позапланову перевірку і у разі виявлення порушень вжити заходів в межах повноважень щодо усунення порушень та притягнення до відповідальності винних посадових осіб.

В той же час, внесення припису про поновлення працівника на роботі виходить за межі повноважень посадових осіб Держпраці та її територіальних органів.

Вона є керівником підприємства, кількох працівників якого було мобілізовано на військову службу. Заявницю цікавить, чи має право роботодавець працевлаштувати на посади мобілізованих, на час проходження військової служби, інших працівників?

Відповідно до частини другої статті 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Ця норма закону дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.

Згідно статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Виходячи з вищевикладеного, за умови дотримання роботодавцем вимог статті 119 КЗпП України щодо мобілізованого працівника, працевлаштування інших працівників на посаду працівників, яких мобілізовано, на умовах строкового договору не є порушенням законодавства про працю.

 

 

                                                                                   Що робити звільненим працівникам з зони ООС?

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” факт внутрішнього переміщення особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Для отримання довідки внутрішньо переміщена особа має звернутися до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення за місцем фактичного проживання із заявою. Зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви).

 

 

 

 

 

                                                 Чи має право працівник, призваний на строкову військову службу, на збереження

                                                            робочого місця, заробітної плати та виплату вихідної допомоги? 

Частиною 2 статті 39 Закону України „Про військовий обов’язок і військову службу“ визначено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п’ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п’ятою статті 61 Закону України “Про освіту”.

Статтею 119 Кодексу законів про працю встановлено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, за всіма працівниками, призваними на строкову військову службу, зберігається місце роботи, посада та середній заробіток, який підлягає компенсації із бюджету. Такі працівники звільняються від виконання своїх трудових обов’язків, але трудові відносини між ними та роботодавцями не розриваються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 № 587 затверджено Порядок виплати грошової допомоги громадянам України, які призиваються на строкову військову службу. Допомога виплачується громадянам України, які призиваються на строкову військову службу, в розмірі двох мінімальних заробітних плат. Під час розрахунку допомоги враховується розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час призову. Виплата допомоги здійснюється військовими комісаріатами на підставі наказів військових комісарів перед початком проходження строкової військової служби.

Таким чином, громадянину України, який призивається на строкову військову службу виплачується військовим комісаріатом перед початком проходження військової служби грошова допомога у розмірі 2 мінімальних заробітних плат в сумі 2756 гривень.

 

 

 

                                                      Як визначається період військової служби за призовом під час мобілізації?

Початок і закінчення проходження військової служби визначені статтею 24 Закону України «Про військовий обов’язок і вій­ськову службу».

Так, для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходжен­ня військової служби громадянами України.

 

 

 

                                                  Яке покарання загрожує підприємству, що звільнило мобілізованого працівника?

Відповідно до статті 172 Кримінального кодексу України незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

Відповідальність за порушення вимог статті 119 Кодексу законів про працю України передбачена частинами першою та другою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (штраф від 510 до 1700 гривень та від 1700 до 5100 гривень відповідно) та абзацом 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (штраф у розмірі мінімальної заробітної плати).

Додатково повідомляємо, що законопроектом від 05.06.2015 № 2035а, який направлений на підпис Президента України 06.11.2015, передбачено посилення відповідальності за недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України „Про військовий обов’язок і військову службу“, „Про альтернативну (невійськову) службу“, „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію“, яка встановлюється у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (стаття 265 Кодексу законів про працю України) та тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина сьома статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення).