Інформація для учасників АТО

Про виплату зарплати мобілізованому сезонному працівникові

За частиною 3 ст. 119 КЗпП за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності й у фізичних осіб — підприємців, де вони працювали на час призову.

Тобто, працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і виплачується середній заробіток.

Особливості праці сезонних працівників регулюються ст. 7 КЗпП та указом президії верховної ради СРСР від 24.09.74 р. № 310-іх «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» (далі — указ № 310), який згідно з постановою верховної ради України від 12.09.91 р. № 1545-ХІІ є чинним і дотепер у частині, що не суперечить конституції і законам України.

За пунктом 1 указу № 310 сезонними вважають роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не впродовж року, а певний період (сезон), що не перевищує шести місяців.

Конкретний і вичерпний перелік сезонних робіт і сезонних галузей затверджений постановою кабінету міністрів України від 28.03.97 р. № 278.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

За пунктом 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є закінчення строку. Укладаючи строковий трудовий договір працівник надає добровільну згоду на його припинення у визначений сторонами трудового договору термін. У такому разі після закінчення строку трудового договору, укладеного з працівником, його чинність може бути припинена,

Обмеження щодо звільнення працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період поширюються на звільнення працівників за ініціативою роботодавця (крім ліквідації підприємства, установи, організації).

З працівниками, зайнятими на сезонних роботах, укладається строковий трудовий договір на термін, що не перевищує тривалості сезонних робіт.

 

 

Щодо підвищеної зарплати за забезпечення проведення АТО

За постановою кабінету міністрів України від 22.07.2015 р. № 522 «Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції» (далі — постанова № 522), яка набрала чинності з 29 липня 2015 р., працівникам установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції (далі — АТО) безпосередньо в районах її проведення, заробітна плата за фактичний час перебування в таких районах підвищується на 50% (за наявності підтвердних документів).

Ураховуючи положення постанови № 522, заробітна плата працівникам, які беруть участь у забезпеченні проведення АТО, підвищується на 50% за період робочого часу, коли вони фактично перебували в таких районах.

Право на таке підвищення мають працівники («цивільні» — не військовослужбовці), які на підставі окремих рішень (наказів, клопотань) антитерористичного центру при службі безпеки України залучаються для виконання трудових функцій в зоні проведення АТО.

Наприклад, для забезпечення проведення АТО можуть бути залучені такі працівники: лікарі-хірурги всіх найменувань, парамедики, лікарі-терапевти, санінструктори, психологи, середній медичний персонал, водії, механіки-водії, механіки, працівники центральних та місцевих органів виконавчої влади й інші категорії працівників.

Територіально підприємства, установи, заклади та організації, працівники яких беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, можуть бути розташовані як в зоні проведення АТО, так і в інших регіонах України.

Ці працівники вважаються такими, що перебувають у службовому відрядженні відповідно до інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну України від 13.03.98 р. № 59 (зі змінами), зареєстрованим у Мін’юсті України 31.03.98 р. за №218/2658.

Норми постанови № 522 не поширюються на працівників, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці і за якими відповідно до ст. 119 КЗпП на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, де вони працювали на час призову.